A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Тальнівська Районна Державна Адміністрація

Наллється душа любов'ю великої родини

Дата: 18.04.2018 14:51
Кількість переглядів: 515

Марія Парфентіївна Хмельницька із Лісового відсвяткувала сторічний ювілей

З нагоди славного ювілею до господи довгожительки завітали гості. Квітами, подарунками та щирими побажаннями віншували Марію Парфентіївну голова Тальнівської райдержадміністрації Василь Клименко, голова районної ради Валентина Любомська, начальник управління соціального захисту населення райдержадміністрації Тетяна Маринченко, сільський голова Михайло Мельніченко.

…Квітень. Ось-ось наллється цвітом уся земля, мов добром людським, щедрістю та спогадами.

Цього багатства не злічити у Марії Парфентіївни. Невеличка тендітна бабуся так і сяє теплом, її очі світяться щирістю, здається, вона хоче обійняти та пригорнути усіх на світі. Ота душевна відвертість і любов – то, певно, і є найбільший секрет її довголіття.

17 квітня Марія Парфентіївна Хмельницька із Лісовго відзначила сторічний ювілей. Її затишна господа стрічала гостей. Пишалася старенька на осонні – ось яка вона багата: скільки рідних та дорогих серцю людей навкруг неї, скільки поваги та шани заслужила за нелегкий вік.

Марія Парфентіївна все життя трудилася у колгоспі, була передовою свинаркою. Двічі жінка брала участь у Всесоюзних виставках сільського господарства. Та ніколи не гордилася, завжди ішла до людей, не цуралася допомоги та поради і сама ділилася чим могла.

Як не тяжко було – та найбільшою втіхою і розрадою стали діти. Чоловік рано пішов із життя. Тож Марія Парфентіївна самотужки ставила синів та доньок на ноги. Їх у неї було п'ятеро: Антоніна, Андрій, Григорій, Валентина, Микола. Марія Парфентіївна удостоєна високого звання „Мати-героїня“. Та життя часто буває несправедливим, гірким і жорстоким. Андрій та Микола пішли до батька у вічність.

Сьогодні старенька живе із старшою донечкою Антоніною. Радіє бабуся десятьма онуками та двадцятьма правнуками. Колись їх няньчила маленьких, нині вони допомагають любій бабусі. Це ж вони рідненькій підготували і намалювали Родове дерево. Тепер, як найдорожчий скарб, береже його Марія Парфентіївна. Малюнок висить на чільному місці у світлиці.

Хто заходить до хатини – та й не надивується: „Ох, і є ким Вам, Маріє Парфентіївно, пишатися!“

Квітень… Наповнюється душа цвітом любові великої родини…

 



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування